затамую подих та закрию очі
уявити хочу все, що не збулось
я згадаю сумно, що чаклун наврочив,
і тому любові не діждеться хтось.
тож порину в мрії майже до світанку,
буду, наче привид, входити у сни
буду шепотіти, як ти взяв за бранку,
і коханням щирим душу полонив,
нагадаю ночі, пестощі шалені,
пісню солов'їну і сплетіння тіл...
я для тебе стану "шкірою з шагрені",
вибач, мій коханий, - сам того хотів.

Панове,  дякую  за  увагу. Особлива  подяка російськомовним  читачам,  що  української  не  розуміють,  але  намагаються своїми  коментарями мене  дратувати.

Саме  для  вас  я й  публікую вірші  на  мові.  Аби  не  забували  про  її  існування.